Заборонити не можна використовувати: чи є сигналом для світу застосування хімічної зброї в Україні?
Інформація про ймовірний хімічний удар в Маріуполі з’явилася напередодні. Отруйну речовину невідомого походження окупанти скинули по позиціях полку «Азов» із безпілотника. Чи буде у світу цього разу щось потужніше, ніж «глибоке занепокоєння»?
Використання хімічної зброї є воєнним злочином, такі методи війни є предметом всеосяжної заборони.
Хімічна зброя заборонена і росія не може про це не знати. Проте цинічно та безжально йде на такі дії. Що це, підсвідоме відчуття безкарності? Чи навпаки розуміння невідворотності покарання? Тобто якщо й поставати перед судом, то вже за те, що ввійшов в історію найбільшим кривавим тираном ХХІ століття.
У ЗМІ ширилася інформація, що у Маріуполі росіяни нібито використали зарин. Оскільки симптоми у постраждалих були схожі на ураження саме цією хімічною речовиною. Однак офіційного підтвердження поки немає. Є припущення також, що це могли бути фосфорні боєприпаси. У Міноборони заявили, що дані перевіряють.
Для військових цілей зарин використовують як бойову отруту нервово-паралітичної дії. Подібні атаки російські війська раніше здійснювали під час війни у Сирії.
Розпізнати хімічну атаку відразу складно. Адже вибух хоч і слабший, проте хімічна зброя здебільшого безбарвна, не має вираженого запаху та смаку. Спершу проявляється отруєння, головно через слабкість, нудоту, ускладнене дихання.
Отруїтися речовиною можна при вдиханні через слизові оболонки очей, всмоктуванні у шкіру, дотиках до ураженої поверхні, через їжу та воду. Якщо людина без спеціальних захисних засобів — протигазу та костюму, можливість хоч якось захистити себе від хімікатів мінімальна.
Вплив такої речовини порушує нормальну діяльність нервової системи та може стати для людини смертельним.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України підготувало роз’яснювальну інфографіку як діяти у разі виникнення хімічної небезпеки. Радимо вам із нею ознайомитись.
Ще 1968 року людство, розуміючи страшні наслідки хімічної та біологічної зброї, почало обговорювати заборону її використання.
Для досягнення ефективного прогресу у напрямку загального та повного роззброєння під суворим та ефективним міжнародним контролем, включаючи заборону та ліквідацію всіх видів зброї масового знищення, 1993 року в Парижі країни почали підписувати Конвенцію про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення. росія ратифікувала документ ще у 1997 році. Країни-учасниці, крім зупинки виробництва такої зброї, повинні були знищити всі запаси до 2007 року.
2017-го путін заявляв, що на території росії ліквідовано всю хімічну зброю. Але ми розуміємо, що брехливим воєнним злочинцям марно довіряти.
Що розуміється під поняттям «хімічна зброя»?
- токсичні хімікати та їх прекурсори
- боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або заподіяння іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей, токсичних хімікатів, які вивільняються у результаті використання таких боєприпасів та пристроїв
- будь-яке обладнання, спеціально призначене для використання у зв’язку із застосуванням боєприпасів та пристроїв
* До токсичних хімікатів відносять речовини, які за рахунок свого хімічного впливу на життєві процеси можуть призвести до смертельного наслідку, тимчасової недієздатності або заподіяти довготривалу шкоду людині чи тваринам.
* До прекурсорів належать будь-які хімічні реагенти, задіяні у виробництві токсичного хімікату. Сюди входить будь-який ключовий компонент бінарної чи багатокомпонентної хімічної системи.
Що вимагає конвенція про заборону використання хімічної зброї?
Документ передбачає, що держави-учасниці беруть на себе зобов’язання, ні за яких умов:
- не розробляти, не виробляти, не купувати, не накопичувати, не зберігати хімічну зброю або не передавати її будь-кому
- не застосовувати хімічну зброю
- не проводити будь-яких військових підготовок до застосування хімічної зброї
- не допомагати, не заохочувати або не спонукати будь-кого до будь-якої діяльності, яка забороняється державі-учасниці цією Конвенцією
Хто контролює виконання статей Конвенції?
Контроль за дотриманням статей Конвенції покладено на Організацію із заборони хімічної зброї (створено у 1997 році). У структуру організації входять: конференція держав—учасників, виконавча рада і технічний секретаріат.
Якщо виникають ситуації щодо можливого недотримання Конвенції, держави-учасниці мають право вимагати створення спеціальної групи для проведення інспекції, яку призначає генеральний директор технічного секретаріату організації. Для перевірки дотримання положень Конвенції кожна держава-учасниця дозволяє технічному секретаріату проводити інспекцію. За результатами роблять заключну доповідь, яку розглядає виконавча рада. Після збирається Конференція з усіх держав-учасниць.
Якщо виявлено порушення державою статей конвенції, Конференція може рекомендувати державам-учасницям вжити колективних заходів відповідно до міжнародного права.
В особливо серйозних випадках Конференція сповіщає про це Генеральну Асамблею Організації Об’єднаних Націй і Раду Безпеки ООН.
У конвенції чітко вказано: кожна держава-учасниця зобов’язується не використовувати хімічні засоби боротьби з заворушеннями (тобто будь-які дії, що супроводжувалися насильством, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, що використовувалися як зброя), як засоби ведення війни. Проте, як бачимо, навіть доведення факту застосування хімічної зброї, як це передбачено Конвенцією про хімічну зброю, є досить непростим процесом і залежить насамперед від готовності держави-учасниці, яка використала зброю, співпрацювати.
Але в будь-якому разі докази використання хімічної зброї залишаються протягом певного часу на поверхнях, речах, предметах, на тілі ураженої особи. Людину, яка піддалась хімічній атаці, необхідно обстежити, зафіксувати наявність в організмі отрути та її вплив. Якщо постраждалий загинув, підтвердженням застосування може бути висновок судово-медичної експертизи.
«росія порушує всі правила ведення війни, дератифікує конвенції, які прямо чи опосередковано накладають на неї міжнародні зобов’язання та можуть стати підставою притягнення до Гаазького трибуналу. Тепер закриває очі на підписану Конвенцію про заборону використання хімічної зброї. рф обрала політику ізоляціонізму, що проявляється, зокрема, у нехтуванні будь-яких норм міжнародного права. Проте все більше наближає себе до міжнародної відповідальності, на яку і заслуговує»,
коментує юристка кримінальної практики Наталія Баранова.