Війна, воєнний стан і наші права: що у цей час можна громадянам? 

Другий день Україна прокидається під звуки вибухів. Наше життя змінилося вмить. Те, що здавалося неможливим у демократичній європейській державі, виявилося страшною реальністю. 2022 рік. 

Українці ніколи не прагнули війни і ніколи не вдиралися зі зброєю в сусідні країни. Як і в будь-які інші. Але зараз ворог прийшов у наш дім, а ми свого не віддамо. 

Прочитайте цей текст і збережіть собі його .

Давайте з’ясуємо, які є обмеження під час воєнного стану? 

По суті у цей час люди мають ті ж самі права, визначені законами України, що і в будь-який інший. За виключенням обмежень, встановлених указом Президента про воєнний стан. Перелічено, які конституційні права громадян наразі обмежені, але конкретний перелік обмежень відсутній. Рівень обмежень залежатиме від обставин. 

Тобто, ситуативно державні органи, які діють в режимі воєнного стану, можуть зараз обмежувати: 

• право на недоторканність житла (наприклад, в режимі воєнного стану житло приватних осіб можуть використовувати для квартирування військових)
• таємниця листування, телефонних розмов (гарантії від прослуховування чи перегляду листування можуть не діяти, а процедура отримання представниками держави такої інформації може не застосовуватись)
• свобода від втручання в особисте і сімейне життя (право на приватність)
• свобода пересування (може бути обмежено доступ на певну територію або введено комендантську годину)
• право на свободу думки і слова (може обмежуватись право поширювати певну інформацію чи заклики, держава може вимагати видалити таку інформацію) 
• право брати участь в управлінні державними справами, зокрема, через вибори та референдуми (проведення виборів чи референдумів в цей період заборонене)
• право на масові зібрання (масові зібрання заборонені)
• право власності (власність можуть реквізувати для військових потреб)
• право на підприємницьку діяльність (окремі підприємства можуть перепрофілювати і використовувати для потреб оборони, або вимушено припинити свою роботу в цілях безпеки)
• право на працю (громадян може бути залучено до необхідних у воєнний час робіт, зрозуміло, що гарантії безпеки праці в цей час надати ніхто не може)
• право на страйк (страйки в цей період заборонені)
• право на освіту (в цілях безпеки навчальні заклади можуть закрити)

Це не означає, що прямо зараз ці всі права автоматично зникли. Наприклад — наразі жителі столиці за бажання можуть покинути Київ, проте пересування в період з 22:00 до 7:00 обмежено, у зв’язку з комендантською годиною.

Прикладом обмежень, які діють зараз, є положення указу Президента про загальну мобілізацію . Воно передбачає мобілізацію не лише людей, а й транспорту. Місцеві органи влади мають тимчасово виділити будівлі, земельні ділянки, транспорт чи інші матеріально-технічні засоби ЗСУ, Нацгвардії та іншим залученим до оборони службам. У межах цих заходів може обмежуватись право власності. Тобто автомобілі приватних осіб чи приміщення можуть залучати для потреб оборони. Проте, безперечно, ці всі обмеження не скасовують право власності та його гарантії в принципі.

Обмеження зрозумілі й виправдані, але які в нас є права на оборону в цей час? 

Право, яке в жодному випадку не може бути обмежено — право на життя. 

Відповідно до ст. 27 Конституції України, кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Тут варто врахувати, що у воєнний період, всі навколо поділяються на комбатантів та осіб, які не беруть активної участі в бойових діях. 

• Комбатанти —  учасники збройного конфлікту (солдати ЗСУ та члени тероборони).

• Люди, які не беруть активну участь у бойових діях — входять до складу збройних сил та надають їм допомогу. До них належать медичний і духовний персонал (капелани), інтенданти (посадовці у збройних силах, що відповідають за забезпеченням військ продовольством, зброєю, військово-господарчим майном тощо), військові кореспонденти, юристи тощо. А також цивільні, які не беруть участь в бойових діях.

Останні мають гарантії, передбачені Конвенцією про захист цивільного населення під час війни 1949 року (!ми не тішимо себе ілюзіями щодо здатності та бажання ворожих сил дотримуватись міжнародного права, проте інформуємо про існуючі загальноприйняті правила).

Вчиняти над цими людьми насильство та піддавати їх дискримінації заборонено. Тобто — військові воюють з військовими.

Виключення — випадки, коли нібито цивільні, перебуваючи на території сторони конфлікту, завдають їй шкоди (диверсії та шпигунство). Тобто, на російських диверсантів чи посібників, які не є військовими «офіційно», ці гарантії не поширюються.

• Поняття «комбатантів» Женевськими конвенціями виділено для того, щоб, зокрема, захистити цивільних, а військові боролись з військовими, не чіпаючи мирне населення.
• Під час військових дій комбатанти зобов’язані відділяти себе від цивільних (форма, емблеми). Якщо під час бойових дій комбатант не може себе позначити ознаками, які відрізняють його від цивільного населення, він зберігає свій статус за умови, що відкрито носить зброю (якщо не носить відкрито, чи прикидається цивільним, то не матиме гарантій військовополоненого, коли його захоплять).

Уявімо, що ви цивільна особа, яка має зброю, але не є членом територіальної оборони. Які наслідки буде мати ситуація, коли ви нападете на російського військового і, наприклад, вб’єте чи пораните його? 

Ви маєте право захищати своє життя. Норми про самозахист і звільнення від кримінальної відповідальності у випадку самозахисту ніхто не скасовував. Тому ви можете вбити або поранити ворожого військового, захищаючи своє життя. Вбивство не є перевищенням меж необхідної оборони, якщо нападників декілька або вони озброєні (а вони всі озброєні).

Якщо ви застосовуєте зброю до військових (не з метою самозахисту), тобто берете участь у військових діях, хоч і не є членом ЗСУ чи тероборони, військові противника можуть вважати вас комбатантом. Тобто — напад на вас не буде військовим/воєнним злочином. 

Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, забороняє сторонам певні види поведінки, навіть з військовою метою: 

• напади на цивільних; 

• напади на людей, які вибули зі строю (бажають здатись в полон, хворі  та поранені, непритомні); 

• симулювати намір укласти перемир’я, прикидатись цивільними, представниками нейтральної сторони чи міжнародних організацій.

За такі дії має нести відповідальність будь-хто, попри статус і стадію конфлікту. Такого можна очікувати від ворога, проте нам варто знати, що добивати поранених чи вбивати полоненних, нападати на цивільних жителів, якщо вони не беруть участь в конфлікті — заборонено. 

Ми не вибираємо часи. Ми можемо лише вирішувати, як жити в часи, які обрали для нас (с). 

Зараз над усе потрібно зберігати холодний розум, дбати про безпеку себе і своїх близьких та підтримувати одне одного. А ще не піддаватися на провокації та не реагувати на поширювані фейки.

Пишаємося і дякуємо кожному захиснику, який зараз боронить нашу державу! 

Без вас не було б нас!