Справа Андрія Коболєва: розбір аргументів сторони обвинувачення

09.03.23
Автор публікації: Олексій Носов

Андрій Коболєв очолював НАК “Нафтогаз України” з 2014 по 2021 рік. В цей період компанія виграла найбільший в історії арбітражний спір з російським АТ “Газпром” стосовно газових договорів, укладених у 2009 році. Взаємні претензії у спорі складали 125 млрд. доларів США.

За цю перемогу Наглядова рада “Нафтогазу” прийняла рішення виплатити Коболєву значну премію. В січні цього року за отримання премії Андрію Коболєву вручили повідомлення про підозру. Аналізуємо основні аргументи сторони обвинувачення та даємо на них відповіді.

Перш ніж читати далі, зверніть увагу на хронологію (її можна перевірити на сайті Верховної ради України)

19.05.1999 – прийнята Постанова КМУ № 859, на яку посилається САП. З того часу вона багато разів змінювалась. 

11.11.2015 – в Постанові з’явились умови оплати керівникам підприємств, що належать державі, в більш-сучасному вигляді та зі спробою наблизитись до ринкового рівня (до того максимальні розміри премій були істотно менші).

18.02.2016 – до Постанови дописано, що її дія поширюється на умови оплати праці членів та голів правлінь Публічних акціонерних товариств, що належать державі (НАК “Нафтогаз України” – публічне акціонерне товариство).

16.04.2018 – Наглядовою радою прийняте рішення про виплату премії Андрію Коболєву.

30.05.2018 – премія частково виплачена.

05.02.2020 – в першому абзаці Постанови вказано, що її дія поширюється і на випадки, коли рішення про винагороду керівнику підприємства визначається Наглядовою радою (до того наглядові ради як суб’єкти прийняття рішень в Постанові не вказувалась). 

Як випливає з хронології, в 2015 році в Постанові КМУ №859 відбулись масштабні зміни в частині максимального розміру премії для керівника підприємства. І тоді вони були, насправді, про розширення повноважень, а не про зменшення. За новою версією, ряду суб’єктів надано повноваження встановлювати керівникам підприємств державного сектору економіки річну премію у розмірі до 24 місячних посадових окладів. До змін діяла редакція: «максимальний розмір премії не може перевищувати розміру посадового окладу керівника підприємства». 

Зміни 11.11.2015 були спрямовані на те, щоб дати переліченим у Постанові суб’єктам право встановлювати керівникам підприємств більші, ніж це було раніше, премії та заробітні плати, для того, щоб привести ці виплати до ринкових умов.

У лютому 2016 року до пункту 2 Постанови внесені зміни: “Поширити умови оплати праці, передбачені пунктом 1 цієї постанови, на керівників – голів правлінь відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) державних підприємств, з якими укладено контракти, на період до скликання перших загальних зборів акціонерів товариства, а також на голів правлінь та членів правлінь публічних акціонерних товариств”. 

Прокуратура дуже активно посилається на ці зміни як на доказ того, що ліміт розміру премії (24 місячні посадові оклади), визначений Постановою, поширювався на ситуації з премією Андрієм Коболєвим.

Але Постанова КМУ №859 у редакції 2018 року не регулювала винагороди за роботу керівників всіх форм підприємств, власником  яких є держава. Вона встановлювала право тільки для:

1) керівників центральних органів виконавчої влади;

2) голів Ради міністрів АРК;

3) керівників місцевих органів виконавчої влади;

4) керівників органів місцевого самоврядування;

5) керівника “Укроборонпрому”.

визначати розмір таких винагород у межах, встановлених цією Постановою (пункт 1 Постанови).

Тобто, якщо в законі прописано право якогось іншого суб’єкта визначати розмір такої винагороди, то це суб’єкт не має керуватись тією ж Постановою, якщо він там не згадується. А наглядова рада, як орган управління акціонерним товариством на момент прийняття рішення в 2018-му році цьому переліку була відсутня.

А от Законом України “Про акціонерні товариства”, Статутом НАК “Нафтогаз України” питання преміювання Голови правління «Нафтогазу» віднесено до виключної компетенції Наглядової ради.

У Підозрі Андрію Коболєву сторона обвинувачення також визнає, що визначення розміру премії входила до виключної компетенції Наглядової Ради.

Залежно від кількості акціонерів створення наглядової ради може бути обов’язковим, але не скрізь і не завжди. У разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами.

Тобто, пункти 1 і 2 Постанови КМУ №859 варто тлумачити в системному поєднанні. Вони не існують незалежно одне від одного.

З такого підходу випливає, що норми Постанови №859 в редакції з 18.02.2016 поширювались на голів правлінь та членів правлінь тих публічних акціонерних товариств, які належать державі, у яких наглядові ради не створені. Тому що в таких випадках “загальні збори” – це орган державної влади. Тому розмір премії керівнику акціонерного товариства встановлюватиме керівник державного органу. Саме він виконуватиме функцію загальних зборів підприємства. А керівник державного повинен керуватись Постановою №859. 

Версія обвинувачення про те, що Андрій Коболєв начебто приховав від Наглядової ради законодавство. Спойлер – ні, не приховував.

Рішення про виплату і розмір премії Андрію Коболєву приймала Наглядова рада НАК “Нафтогаз України”, а не Андрій Коболєв. Це підтверджено протоколом засідання Наглядової ради.

Наглядова рада мала право приймати рішення про виплату премію Голові правління “Нафтогазу” в тому розмірі, в якому вважає за необхідне – як ми вже зрозуміли з попереднього пункту.

За версією слідства, Коболєв ввів Наглядову раду в оману – “приховав від них дійсну та повну інформацію, необхідної для прийняття рішення”. Начебто Коболєв був зобов’язаний роз’яснити Наглядовій раді зміст Постанови КМУ №859 (звісно у тій версії, як її трактує сторона обвинувачення), але не зробив цього.

На засіданні були присутні шість членів Наглядової ради. Серед них Володимир Демчишин та Сергій Попик – представники держави в Наглядовій раді. Це українці, які обізнані з українським законодавством, володіють українською мовою та мають досвід роботи в енергетичній сфері.

Володимир Демчишин з грудня 2014 до квітня 2016 займав посаду Міністра енергетики та вугільної промисловості України.

Зміни до Постанови КМУ № 859 18.02.2016, на які посилається прокуратура (хронологію див. вище) приймались в період перебування Демчишина на посаді члена Кабінету Міністрів України. І Демчишин В.В., як член Кабінету Міністрів, мав би голосувати за ці зміни, а отже розуміти, що вони означають і на яке коло осіб поширюються. 

Сергій Попик у 2015-2016 роках працював у Міністерстві закордонних справ. В 2016-2019 роках був радником Прем’єр-Міністра України.

Виглядає дивним твердження, що цих людей в оману щодо правового регулювання питання. Тим більше будь-хто, як і ми з вами, може просто зайти в Інтернет та прочитати злощасну постанову самостійно.

Такий самий подив викликає припущення, що в оману були введени незалежні члени Наглядової Ради – Клер Мері Джоан Споттісвуд, Лескуа Бруно Жан Ґастон, Амос Хохштайн, оскільки якщо у Держави в особі Кабінету Міністрів України як акціонера виникають питання до їх компетенції та здатності працювати на цих посадах та виконувати свою роботу, то чому тоді Держава як власник приймає рішення про призначення таких членів Наглядової Ради? Це риторичне питання, оскільки очевидним є те, що як в репутації так і в компетенції до зазначених назалежних членів питань не було і немає. 

Ба-більше, двоє з членів Наглядової Ради, які приймали в 2020-му році рішення про виплату другої частини бонусу іншим 40 членам команди Нафтогазу окрім Коболєва та надання Коболєву банківської гарантії по виплаті другої частини після його звільнення, були наново призначені до нового складу Наглядової Ради НАК “Нафтогаз України” в 2023-му році, вже іншим складом Уряду. Тобто, слідством хоче натякнути всім нам на некомпетентність двох Урядів України?

На цих же засіданнях Наглядової ради була присутня представниця юридичної компанії “Kinstellar”. Договір з цією компанією був підписаний ще в 2017 році. Предметом договору були «Послуги юридичні, пов`язані з наданням правової допомоги з питань, що виникають в діяльності наглядової ради Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (можна знайти на Prozzoro, ідентифікатор закупівлі UA-2016-11-25-001526-a).

Тобто, юристи були залучені спеціально для консультування Наглядової ради НАК «Нафтогаз України» з юридичних питань і не підпорядковувались Голові правління НАК “Нафтогаз України”.

Щонайменше дивно звинувачувати Андрія Коболєва в тому, що він в такій ситуації не роз’яснив Наглядовій раді зміст законодавства. Крім того, як ми вже вище вказували, законодавство не обмежувало в цьому конкретному випадку розмір можливої винагороди. 

Яким чином можна ввести в оману стосовно документу, який публічно доступний кожній особі, оскільки є загальнодоступним як нормативно-правовий акт України? 

Чому Андрій Коболєв підписав наказ про виплату премії? 

Андрій Коболєв як голова правління НАК “Нафтогаз України” зобов’язаний виконувати рішення Наглядової ради. Це написано в законі, Статуті НАК “Нафтогаз України” та контракті Андрія Коболєва. Зобов’язаний.

Відповідно до Положення про Наглядову раду НАК «Нафтогаз України», рішення, прийняті наглядовою радою, є обов’язковими для виконання членами наглядової ради, правлінням, структурними підрозділами та працівниками Компанії.

Правління є підзвітним загальним зборам та наглядовій раді, організовує виконання їх рішень.

Тому у відповідності до внутрішніх документів “Нафтогазу” Департамент управління персоналом та соціальної політики підготував проект наказу про преміювання 40 працівників. Андрій Коболєв як голова правління його підписав.  Внутрішні положення Нафтогазу передбачали, що накази про преміювання має підписувати тільки голова правління. На додатку до наказу, з переліком імен та сумами премій стоїть підпис Директора з управління персоналом.

Внесок Андрія Коболєва у перемогу над АТ “Газпром”

В Наглядової ради була компетенція і ресурси для того, щоб оцінювати вклад Андрія Коболєва в результат арбітражного спору з “Газпромом”. В них було диспозитивне право встановлювати розмір премії. Вони цим правом скористались.

Як голова правління “Нафтогазу” Андрій Коболєв мав забезпечити: 

  1. Організацію процесу, що включає в себе погодження такого рішення, Ініціювання арбітражного процесу, вибір юридичних радників, погодження та участь у розробці стратегії, організація збору доказів та надання всієї необхідної інформації по справі, погодження та підписання документів, що були подані до арбітражного суду.
  2. Забезпечення того, щоб процес тривав і був успішно завершений. В першу чергу ідеться про боротьбу з політичним тиском та шантажем “Газпрому”. Складність спору з АТ “Газпром” полягала не тільки і не стільки в юридичній стороні проблеми. А й в тому, що в росіян був ефективний інструмент тиску на Україну – газова залежність. І вони неодноразово використовували цей інструмент. Наприклад: для того, щоб боротись з шантажем опонентів, під керівництвом Андрія Коболєва було диверсифіковано поставки газу до України (зараз можливість отримувати газ з ЄС, а не з рф, здається звичайною справою, втім в 2014-2015 роках це було не так). В іншому випадку НАК “Нафтогаз України” був би вимушений відкликати свою позовну заяву з політичних мотивів. 

Яскравим прикладом, чим закінчувались подібні арбітражі Нафтогазу до приходу на посаду голови правління Коболєва, є арбітраж з Газпромівським сателітом “РосУкрЕнерго” в 2010-11-му роках. Тоді “Нафтогаз”  програв 12,1 млрд. куб.м. газу. В поточних цінах Українського ринку вартість такого обсягу газу перевищує 250 млрд. грн.

Висновок. 

Викладених аргументів достатньо, щоб прийти до висновку, що складу злочину в діях Андрія Коболєва просто не було. 

Як не було скоєно злочину взагалі, оскільки жодного закону в процесі виплати премії не було порушено.

З моменту повідомлення про підозру почалась суспільна та юридична дискусія щодо багатьох супутніх питань (вписував Андрій Коболєв конкретні суми в подання до Наглядової ради з пропозицією виплатити премію, чи ні? мав він перерозподілити суму премії між іншими співробітниками чи ні? прийшли живі гроші на рахунок “Нафтогазу” на час виплати премії чи ні?). Але основу справи складають три питання: 

  1. Чи поширювалась на ситуацію дія Постанови КМУ №859 (Ні).
  2. Чи мала право Наглядова рада “Нафтогазу” призначати премію в такому розмірі за екстраординарні досягнення голові правління? (Так)
  3. Чи Андрій Коболєв дійсно брав участь в роботі над справою та вніс свій вклад в досягнення результату? (Так). 

Відповіді саме на ці питання пояснюють, чому злочину не було як такого. 

І ми це доведемо перед судом.