Що робити, якщо ви стикнулися з політичним переслідуванням?

У справах, фігурантом яких є політик, здебільшого опозиційний, топчиновник, громадський активіст чи журналіст, адвокати часто стверджують, що замість розслідування/суду відбувається політичне переслідування опонентів або конкурентів.

Пояснюємо, що таке:

• політичне переслідування 
• у чому різниця між кримінальним переслідуванням злочинця і політичним переслідуванням опонента
• навіщо заявляти, що відбувається політичне переслідування і коли

Що таке політичне переслідування? 

Наш Кримінальний процесуальний кодекс не торкається питання політичного переслідування. Виключення — загальна норма про те, що однією із засад кримінального провадження є рівність перед законом та судом. Ця норма забороняє надавати привілеї чи обмеження у процесуальних правах через, зокрема політичні переконання. Ця вимога — обмежувальна рамка для застосування інших статей КПК.

Виходячи з трактування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду, політичне переслідування — це обмеження прав та свобод людини у межах кримінального процесу не з легітимною ціллю (покарати злочинця чи відновити права потерпілого), а з політичних мотивів. 

Стаття 18 Конвенції передбачає, що обмеження  застосовують лише для тих цілей, для яких вони встановлені. Наприклад, право на свободу може бути обмежено з легітимною ціллю (підстави перелічені у ст. 5 Конвенції). Кримінального процесу здебільшого стосуються законного: 

• ув’язнення після вироку суду
• арешту або затримання за невиконання припису суду або виконання будь-якого законного обов’язку
• арешту або затримання для супроводу до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у скоєнні правопорушення

Якщо обмеження свободи не переслідує законної мети — це порушення статті 18 Конвенції. Здебільшого про це йшлося у справах ЄСПЛ із політичним підґрунтям, фігурантами яких є політики, топчиновники або громадські активісти. 

Політичне переслідування має місце: що з цим робити? 

1. Політичний мотив може повністю підміняти законну ціль — кримінальне переслідування за сфабрикованим звинуваченням

У такому випадку кримінальне провадження свідомо сфабриковане. Сторона обвинувачення сама по собі може порушувати закон, щоб «придумати» справу та довести її до якогось етапу або навіть вироку:

• перевищення влади або службових повноважень правоохоронцями (наприклад, безпідставне/незаконне затримання, обшук, вилучення речей та документів, безпідставне застосування сили та завдання тілесних ушкоджень працівниками правоохоронних органів)
• введення суду в оману (надання підроблених доказів, неправдивих висновків експертів, організація неправдивих показань свідків чи потерпілих)
• службове підроблення (підробка документів для штучного створення доказів)
• порушення права на захист (перешкоджання доступу адвоката до клієнтів, порушення адвокатської таємниці, наприклад через прослуховування)
• втручання у роботу судових органів (погрози чи шантаж суддів для отримання «правильного» рішення)
• незаконне втручання в роботу автоматизованих систем у судових органах (втручання в систему, що автоматично визначає суддю для розгляду справи, для призначення на розгляд справи лояльного судді) 
• притягнення завідомо невинного до відповідальності (наприклад, порушення справи, вручення підозри, звернення з клопотанням про обрання запобіжного заходу чи арешт майна особи (очевидно для слідчого чи прокурора) непричетної до вчинення злочину)  

Але може йтися й про звичайне маніпулювання фактами і неправильне трактування  обставин справи без підроблення доказів і прямої брехні про реальні події. 

Також ознаками політичного переслідування (якщо відштовхуватись від критеріїв, прописаних у рішенні ЄСПЛ «Рашад Хасанов та інші проти Азербайджану») можуть бути: 

• поспішні публічні заяви чиновників з оцінкою подій, які розслідують правоохоронці (наприклад проведення прес-конференції із заявами представників держави про те, що людина точно винна і її потрібно засудити)
• спроби публічної дискредитації фігурантів
• опозиційність фігурантів (притісняти таким чином має можливість та сторона, яка при владі, ту сторону, яка влади наразі не має)
• особливе ставлення до розслідування (наприклад, розслідування у рекордно короткі строки, чи явно неспівмірними ресурсами, коли рядову і просту справу розслідує центральний офіс правоохоронного органу з залученням десятків слідчих)

У цій ситуації теза про політичне переслідування — це пояснення, чому саме відбувається фабрикація справи для:

• суду
• іншого правоохоронного органу 
• ЗМІ
• правозахисників
• виборців, якщо йдеться про політика 
• потенційних союзників, які можуть допомогти

Але здебільшого це не звільняє від необхідності паралельно розбивати аргументи опонентів у кримінальному процесі чи систематично фіксувати/оскаржувати їхні незаконні дії.

Також політичне переслідування — це додаткова підстава для звернення до Європейського суду з прав людини за ст. 18 Конвенції. Додаткова — тому що це не може бути єдиною підставою для скарги.

У таких ситуаціях лише політизованість — не єдине порушення. Може відбуватись порушення права на справедливий суд, свободу та особисту недоторканність, право на приватне життя. Це і будуть основні порушення, які потрібно буде доводити. Переслідування політичного мотиву — доповнення, яке істотно впливає на загальну оцінку ситуації судом, але не може існувати самостійно.

Більш-менш обгрунтованого припущення і пояснення про те, що відбувається політичне переслідування, може бути достатньо для ЗМІ чи прибічників. Проте недостатньо для Європейського суду з прав людини. 

Для доведення цього факту в суді потрібно мати докази.

Наприклад: 

• заяви самих правоохоронців чи чиновників (наприклад, передчасні заяви про те, що певна особа винна у злочині, прес-релізи чи навіть відеосюжети від прокуратури з вказівкою на конкретних людей, які вчинили злочини задовго до вироку суду)
• тексти процесуальних документів чи виступи прокурорів, які можуть містити посилання на підстави, якими не мали б обґрунтовувати їхні позиції за законом (наприклад, у справі «Луценко проти України» ЄСПЛ зазначив, що слідчі органи вказали однією з причин для його арешту спілкування зі ЗМІ  й звинуватили його у спотворенні громадської думки щодо вчинених ним злочинів, дискредитації прокуратури та впливу на майбутній судовий процес для уникнення кримінальної відповідальності)
• хронологію подій та докази, інформація про загальний контекст, яка демонструє, що події були пов’язані (приклад із справи «Гусинський проти Росії» — зв’язок угоди про продаж медіа державі і закриття кримінальних проваджень)
• звіти правозахисників та міжнародних організацій про стан політичних свобод чи дотримання прав людини в державі (як ілюстрація загального контексту, самостійного значення може не мати, проте доводить, що в принципі правоохоронців в конкретній державі на таке готові)

Ті ж матеріали можуть обґрунтовувати порушення й інших прав, захищених Конвенцією (того ж права на справедливий суд через упередженість судді, тиск на нього, чи порушення презумпції невинуватості).   

На національному рівні такі докази політичних мотивів також важливі не тільки для публічної комунікації чи доволі декларативних посилань на практику ЄСПЛ і порушення Конвенції, а і як інструменти для:

• обгрунтування відводів слідчим, прокурорам, суду
• позовів/претензій про захист честі, гідності, ділової репутації чи інших позовів залежно від ситуації
• обгрунтування для дисциплінарних скарг

2. Політичний мотив може існувати паралельно з цілком законним — (підстави для розслідування існують, проте додатковим мотивом є можливість за допомогою кримінального провадження розправитися з політичним конкурентом).

Факт політичного переслідування сам по собі не вказує на необхідність виправдати особу чи припинити розслідування або скасувати запобіжний захід тощо. 

ЄСПЛ неодноразово зазначав у пов’язаних з політичними мотивами справах, що в опозиціонерів чи активістів немає імунітету від кримінального переслідування. 

Наприклад, в Україні щоразу після виборів здіймається хвиля розслідувань дій «попередників». Якщо є підстави вважати, що злочин був, його не потрібно розслідувати незалежно від того, хто його вчинив — представник діючої влади чи попередньої. Але політичний мотив визначає пріоритетність і темпи розслідувань, бажання слідчих інтерпретувати факти певним чином та ігнорувати альтернативні версії. 

Питання політичного переслідування в цій ситуації можна використовувати як: 

• обгрунтування відводів і загалом доведення упередженості правоохоронців чи суду
• додаткову підставу для доведення порушення права на справедливий суд через розгляд справи небезстороннім судом 
• аргументацію для позовів про захист честі, гідності, ділової репутації чи дисциплінарних скарг, у випадку, якщо представники держави дозволяють собі недопустимі публічні заяви 
• основу для публічної комунікації

Багато публічних осіб, стикаючись з підозрою у кримінальному провадженні, заявляє про політичні мотиви справи і часто це дійсно так. 

Які рішення? 

• Насамперед, варто зрозуміти, що в цьому кримінальному провадженні доведеться захищатись як і в будь-якому іншому. Голослівна заява про політичне переслідування сама по собі не додає вам жодних балів. Різниця — у вас є додаткові аргументи, пов’язані зі специфікою поведінки правоохоронців у подібних ситуаціях. І процес буде важчим, тому що державна машина ставиться до вас не нейтрально. Вона — усвідомлено проти і буде саботувати ваші спроби захиститися законним шляхом.

• Крім розробки загальної стратегії по справі варто подбати, щоб ваші заяви про політичне переслідування були аргументованими. Тому потрібно фіксувати і систематизувати докази та інформацію, що на це вказує: публічні заяви правоохоронців, неформальну комунікацію, публікації, зокрема, на сайтах державних органів, показання свідків тощо.

• Варто фіксувати і висвітлювати всі порушення сторони обвинувачення і суду з посиланням не тільки на порушення національного законодавства, а й Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У таких справах правоохоронці чи суд цілком можуть вдатись до грубих порушень або ігнорування закону. Посилатись на порушення Конвенції потрібно, щоб коли/якщо ви вичерпаєте можливості захисту в Україні, у вас була більш стійка і переконлива позиція для захисту в ЄСПЛ та аргументи, чому ЄСПЛ має прийняти цю справу до розгляду. 

• Усі порушення варто оскаржувати, навіть якщо ви розумієте, що на цьому етапі всі ваші скарги не принесуть бажаного результату. 

Наприклад: вчинення більшості із тих злочинів, перелічених вище, довести вкрай складно, проте якщо є підстави вважати, що злочин був — варто подати заяву про вчинення кримінального правопорушення, щоб зафіксувати свою позицію і надалі демонструвати бездіяльність влади і відсутність реакції на порушення закону. 

Може йтися і про інші обставини — незаконні затримання, порушення під час обшуку чи процесуальних строків, незаконне проведення негласних слідчих дій. 

• Бути послідовним. За таких обставин можна зіткнутись із тим, що доведеться пройти не один етап судового розгляду чи розслідування перед тим, як вдасться довести свою позицію. Навіть в задоволенні обґрунтованих скарг чи клопотань можуть відмовляти або ігнорувати їх. Тут варто використовувати всі можливі інструменти до кінця та не забувати про попередні два пункти. 

Ми окремо наголошуємо на цьому пункті, тому що на якомусь етапі в жертви подібної ситуацію може виникнути думка — а чи не варто просто виїхати з країни, змінити адвокатів посеред справи, «домовитися» з правоохоронцями чи іншими бенефіціарами переслідування. Саме тому з початку розгляду справи важливо налаштовуватись на марафон і усвідомлювати, що ви маєте справу з переважаючим противником.

• Будувати мережі та шукати прибічників, використовувати методи публічної комунікації та адвокації. 

Якщо проблема вашого кримінального переслідування лежить не тільки в юридичній площині — очевидно краще її вирішувати не тільки юридичними методами. Розголос, присутність глядачів у залі суду і навіть бажаючих під судом, яких не пустили в зал, увага ЗМІ, можуть убезпечити вас від очевидно неправомірних дій та змусити представників держави слідувати вимогам закону. З цих же причин важливим є залучення до справи уваги правозахисників.

Якщо ви стикнулися з підозрою або обвинуваченням у кримінальному провадженні з подібними аспектами, звертайтеся за захистом до юристів практики економічних та службових злочинів нашої компанії через:

• офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
• сайт millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
• соцмережі Facebook та Instagram
• за телефоном +380 (67) 538 45 38