Президенту МАУ Євгенію Дихне вручено обвинувальний акт. Справу направлено до суду.
Сьогодні нашому Клієнту, президенту авіакомпанії МАУ та колишньому очільнику Міжнародного аеропорту “Бориспіль” Євгенію Дихне, вручено обвинувальний акт за начебто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем).
Слідство тривало близько двох років. Детективи НАБУ зібрали 41 том матеріалів справи. В яких, на нашу думку, немає доказів причетності Євгенія до інкримінованого йому правопорушення. Це відповідає реальності, оскільки самого правопорушення не було як факту.
В чому суть обвинувачення?
Євгенія Дихне звинувачують в тому, що коли він був на посаді в.о. директора Державного підприємства Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, начебто всупереч інтересам служби підписував попередні договори оренди, завдяки яким орендарі мали змогу користуватись приміщенням та надавати послуги пассажирам аеропорту, поки Фонд державного майна зволікав зі своїми процедурами.
Що передувало обвинувальному акту?
Обвинувальний акт охоплює період часу, коли Євгеній працював на посаді в.о. директора Державного підприємства МА “Бориспіль” (2016 — 2017 роки).
До 2015 року у “Борисполі” по черзі або одночасно працювали 4 термінали, а пересісти з рейсу на рейс можливо було тільки пройшовши пішки з багажем більше кілометра по вулиці. При цьому, у терміналі D взагалі не було зони внутрішніх авіарейсів, бо її не врахували під час проектування.
За часів роботи Євгенія у “Борисполі” була впроваджена “хабова” модель розвитку аеропорту за принципом світових хабів у Франкфурті, Парижі, Стамбулі тощо — усі закордонні та внутрішні рейси були переведені до одного терміналу D, а зону внутрішніх вильотів на другому поверсі “прибудували” з нуля. І коли термінал D запрацював в повноцінному режимі, виникла одна масштабна проблема — відсутність інфраструктури.
Тобто у терміналі не було тих атрибутів сучасного аеропорту, які є необхідними і комфортними для пасажирів: аптек, кіосків з пресою та сувенірами, кафе, кас авіакомпаній та туристичних фірм, залізничних кас тощо.
Це резонно хвилювало і нове керівництво аеропорту “Бориспіль”, і Міністерство інфраструктури, оскільки “Бориспіль” є головними воротами країни. Інфраструктура терміналу — це те, що найперше бачать іноземці після прибуття до України. Особливого значення сервіси терміналу набули напередодні “безвізу”, який Україна отримала 11 червня 2017 року, і до якого аеропорт “Бориспіль” готувався впродовж трьох років.
Було очевидно, що це питання стосується репутації цілої країни, і його треба терміново вирішувати. А отже, потрібно було знайти виважене та ефективне рішення.
Реалізація такого рішення ускладнювалася тим, що державним майном будь-якого держпідприємства розпоряджається Фонд державного майна. І в контексті необхідності швидких заходів на вирішення проблеми з комфортом аеропорту виникла традиційна бюрократична проблема. Конкурси на здачу майна в оренду проводились невиправдано довго — до 2 років. Тобто “Бориспіль” на фоні стрімко зростаючого пасажиропотоку та “безвізу” міг ще на 2 роки залишитись без звичних усім сучасних термінальних сервісів.
Євгеній Дихне використав не новий, але дієвий і значно швидший метод для уникнення кризи. Задовго до його початку роботи на посаді в.о. директора аеропорту “Бориспіль” підприємство використовувало попередні договори оренди як інструмент для ефективної роботи в умовах затягування конкурсів Фондом державного майна України на оренду приміщень. По суті, це договори про наміри орендувати приміщення після проходження конкурсу Фонду державного майна.
За умовами таких договорів:
– Орендар сплачував за використання приміщення аеропорту ціну, розраховану за Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу Фонду держмайна;
– Орендна плата розподілялась у пропорції 70/30. Тобто 70% від орендної плати йшли до Фонду державного майна України (а отже до бюджету країни), а 30% залишалися аеропорту;
– При цьому орендар зобов’язувався звернутись до Фонду держмайна, щоб ініціювати конкурс на оренду цього ж приміщення у встановленому законом порядку і звільнити його, якщо за результатами конкурсу переможе інший претендент.
Такі договори почали використовувати в “Борисполі” під час ЄВРО-2012, коли очікувався терміновий ввід в експлуатацію новозбудованої інфраструктури аеропорту, наплив величезної кількості іноземців, а Фонд державного майна і тоді проводив конкурси оренди по два роки.
Жоден з цих договорів ніколи не був визнаний недійсним в суді. За відповідними договорами стягувалася заборгованість у судовому порядку, що вказує на їх “змішаний” характер.
За приблизно десять років в аеропорту “Бориспіль” було укладено більше сотні договорів попередньої оренди.
Але тільки два випадкових попередніх договори є суттю злочину, який НАБУ інкримінує нашому Клієнту.
Яка позиція захисту?
– Євгеній Дихне не тільки не завдав збитків аеропорту “Бориспіль” чи державі, але своїми ефективними діями відвернув їх. У іншому випадку приміщення б пустували, плата за них не нараховувалася, аеропорт витрачав би гроші на їх утримання;
– Євгеній Дихне мав всі юридичні підстави вважати, що діяв законно, підписуючи договори. На це вказують візи відповідальних співробітників підприємства на проектах договорів, довготривалість практики укладення подібних договорів на підприємстві, судова практика;
– Договори, підписані Євгенієм Дихне, не є його винаходом. З 2012 року аеропорт підписав більше 100 договорів попередньої оренди. Тобто цей дієвий механізм існував як до приходу нашого Клієнта на посаду, так і після його звільнення.
– Усі дії Євгенія на посаді очільника аеропорту, а пізніше першого заступника, були спрямовані на отримання підприємством максимального прибутку та підвищення ефективності його діяльності. У перший рік роботи Євгенія на посаді аеропортом досягнута прибутковість майже 600 млн грн проти збитку 127 млн грн у попередньому році. У 2017 році прибутковість аеропорту склала вже 2,1 млрд грн до оподаткування.
“Досить часто правоохоронці забувають базові визначення теорії права. Злочин — це суспільно небезпечне винне каране діяння. І не можна викидати слова з визначення. Коли немає суспільної небезпечності — немає злочину. Але тепер ми маємо тривале порушення прав нашого Клієнта, який багато років був і залишається ефективним кризовим менеджером, що відстоює виключно інтереси підприємства. В суді, впевнений, ми доведемо його невинуватість”
коментує керівник Кримінальної практики Міллер, юридична компанія, адвокат Alexey Nosov.
Попереду призначення складу суду та підготовче судове засідання. Розгляд справи відбуватиметься в приміщенні Вищого антикорупційного суду України.