Підслідність: що розслідує НАБУ та які проблеми з визначенням її компетенцій?
7 років тому в Україні з’явився новий орган досудового розслідування — Національне антикорупційне бюро. Серед його основних обов’язків — попередження, виявлення та розкриття корупційних злочинів серед топчиновників та державних службовців. Створення НАБУ було не лише запитом суспільства, а й вимогою міжнародної спільноти.
Як і будь-якому іншому правоохоронному органу, йому визначили власну, виключну підслідність. Але інші органи досудового розслідування не завжди згодні з тим, що прописано в законах, і фактично займаються провадженнями, що не належать до сфери їх компетенції.
Що таке підслідність і ким вона визначається?
Підслідність — це розподіл проваджень між органами, що мають право розслідувати кримінальні правопорушення. Тобто чіткий набір правил про те, що один орган займається одними провадженнями, а відповідно другий — іншими.
Видів підслідності є кілька:
- предметна — тобто за конкретними правопорушеннями
- матеріальна — визначається розміром шкоди або предмету правопорушення
- суб’єктна — за конкретною людиною, чию діяльність розслідують
Було б ідеально, якби всі знали про підслідність та звертатися із заявами одразу до відповідних органів. Але іноді повідомлення про правопорушення потрапляє не в той орган досудового розслідування, до прокуратури, або ж прокурор сам, виявляючи ознаки кримінальної діяльності, реєструє його в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Що ж робити?
Для таких ситуацій передбачено процедуру визначення підслідності. Її дотримується прокурор, який веде відповідне провадження за клопотанням слідчого або за власним рішенням.
Підслідність НАБУ та інших органів досудового розслідування
Злочин належить до підслідності НАБУ, якщо він відповідає певним критеріям. Наразі Кримінальний процесуальний кодекс закріпив за бюро 14 правопорушень. Це предметна частина підслідності.
Крім цього, має існувати хоча б одна з таких умов:
- Злочин вчинений високопосадовцем. КПК передбачає довгий список людей, підслідних НАБУ, зокрема — Президент України (повноваження якого припинено), народні депутати, Прем’єр-міністр України, міністри, судді (крім суддів Вищого антикорупційного суду) та інші. Це суб’єктна частина підслідності.
- Розмір шкоди або предмет злочину (хабар чи розтрата, наприклад) сягає 1 240 500 грн. (для ст. 354 — підкуп, 368 — отримання хабара, 369 — пропозиція хабара, 369-2 — зловживання впливом КК України) або 4 962 000 грн. (для інших правопорушень), скоєних держслужбовцями, правоохоронцями тощо. Це матеріальна частина підслідності.
Підслідність НАБУ може перетинатися з іншими органами. Іноді досудове розслідування розпочинають, наприклад Нацполіція або Державне бюро розслідувань. У цей час фактично розслідують дії топпосадовця, але нікому не вручають підозри. Відповідно у кримінальному провадженні «відсутній» суб’єкт переслідування, і провадження не передають у НАБУ.
Або в кримінальному провадженні не проведена експертиза, що визначає суму збитків (хоча насправді приблизна сума збитків зрозуміла навіть без експертизи).
Тому постає питання, хто має розслідувати ці правопорушення, якщо чітких критеріїв на певних етапах розслідування немає.
Наслідки порушення правил підслідності
На жаль, у правоохоронній практиці трапляються випадки порушення підслідності. Це стається з різних причин — незрозумілі приписи законодавства, недосвідченість правоохоронців або навіть спеціально заплановані доручення органам, коли для цього не існує жодних правових підстав.
Часто цим зловживають прокурори, доручаючи розслідування тим органам, для яких таке розслідування від початку не передбачено. Наприклад, визначення підслідності за органами Служби безпеки України в той час, коли справу має розглядати Національна поліція. Це призводить до того, що отримані таким органом докази визнаються недопустими (тобто їх не можна використати під час судового розгляду). А все тому, що їх зібрано неуповноваженими на це органами, з порушенням порядку та прав людини.
Це положення врегульовано законодавчо, але довгий час по-різному застосовувались на практиці.
Раніше судова практика була неоднозначною і судді по різному відносились до питання порушень правил підслідності. Цю проблему на етапі досудового розслідування, могли ігнорувати і слідчі судді, посилаючись на те, що розглядають лише вузьке питання, визначене у клопотані, і вони не бачать всіх документів кримінального провадження. Як наслідок, вони надавали (і дають) дозволи на проведення слідчих дій із порушенням підслідності, залишаючи проблему на вирішення суду першої інстанції.
Крапку у цьому питанні поставив Верховний Суд у постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду. У рішенні зазначено, що однозначне порушення правил підслідності тягне за собою визнання всіх доказів, отриманих за час порушення, недійсними.
З іншого боку, визнання доказів недопустими призводить до виправдувальних вироків. Трапляється так, що за час досудового розслідування збирається значна кількість доказів, що може як доводити так і спростовувати винуватість людини. Але через те, що з процесуальної точки зору їх визнають недопустимими, використовувати їх у кримінальному провадженні неможливо. У такому випадку ми отримуємо рішення без обгрунтування фактичних обставин справи, бо так вимагають приписи законодавства.
Таке рішення, зовсім нещодавно, ухвалив Зарічний районний суд м. Суми. З двох колишніх слідчих Краснопільського відділу поліції зняли обвинувачення в одержанні хабара. Усе через те, що прокурор визначив підслідність за слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Сумській області, хоча провадженням мали займатись підрозділи Національної поліції.
«Порушення підслідності тягне подекуди незворотні наслідки: виправдувальні вироки, коли особа фактично винна, затягування процесів та неефективні розслідування. У державі з’являється все більше спеціалізованих правоохоронних органів, і розмежувати їх компетенцію дедалі складніше. Та юристи, а особливо судді, дедалі частіше вказують на ці проблеми, і ми можемо вірити — в подальшому їх стане менше»,
зазначив помічник адвоката кримінальної практики Євгеній Скуратівський.