Мовчання – золото. Як захистити конфіденційну інформацію про ваш бізнес?

14.04.21

Сьогодні середа, а, отже, ми традиційно говоримо про те, як безпечно вести власну справу, у нашій рубриці #millerprobussiness.

NDA? NCA?

У бізнес-середовищі ці абревіатури давно на слуху. А чи чули про них ви?

Якщо коротко, то йдеться про документи, які захищають бізнес від розповсюдження внутрішньої інформації – конфіденційної загалом або, наприклад, комерційної таємниці.

Уявіть: після кількох років роботи працівник, що добре знає справи компанії, звільнився. Результатом припинення співпраці він залишився незадоволеним. І тепер, прямо перед важливою для вас подією на ринку, збирається передати комерційну таємницю фірмі-конкуренту.

Що ж у такому випадку захистить роботодавця?
Спокійно: цей пост – якраз про такі інструменти!

1. NDA, або ж Договір про інформацію з обмеженим доступом та нерозголошення такої інформації (про конфіденційну інформацію).

Конфіденційна інформація – це будь-яка інформація, що є обмеженою.

До прикладу, дані щодо внутрішніх аудитів, паролі до корпоративної пошти, внутрішніх CRM-систем, дані про сервери або ж інформація, яка позначена як конфіденційна за умовами договору між роботодавцем і працівником.

NDA служить запобіжником витоку будь-якої конфіденційної інформації, що є важливою для бізнесу.

У такому договорі також обумовлюється:
– яка саме інформація вважається конфіденційною та не може бути розголошеною;
– яка відповідальність за її розголошення;
– як, у разі необхідності, отримати все ж таки дозвіл на розкриття конкретної конфіденційної інформації.

2. NCA, або ж Договір про діяльність в умовах конкуренції (добросовісної конкуренції).

Цей документ стосується комерційної таємниці, тобто інформації, яка не є легкодоступною для третіх осіб і має комерційну цінність для вашого бізнесу.

Приміром, інформація щодо руху коштів на рахунках, ваших партнерів, політика ціноутворення, методи/способи взаємодії з клієнтами, кваліфікація працівників, внутрішня схема роботи, бізнес-плани та інше.

Очевидно, що кожному власнику хотілось би бути впевненим що така інформація зберігатиметься тільки в межах його бізнесу як на час трудових відносин, так і після.

Такий тип угод не може містити заборон щодо наступного працевлаштування. Адже це – обмеження ст. 43 Конституції України (кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку обирають вільно).

Проте, якщо ваша робота стосується особливого проекту, інтелектуальної власності у конкретній вузькій спеціальності, то слід прописати обмеження, які допоможуть уникнути“продажу” вашої унікальної ідеї вашим же колишнім працівником.

Велике досягнення для власника бізнесу – побудувати довірливі відносини з працівниками. Проте рекомендуємо не нехтувати переліченими документами як додатковими гарантіями для роботодавця!