Міжнародний інвестиційний арбітраж як спосіб відшкодування збитків від рф: чим цей механізм відрізняється від національних судів?
Українські законодавці спільно з європейськими партнерами пропонують кілька механізмів відшкодування збитків з рф. Наразі триває обговорення створення компенсаційної комісії у США, країни планують створити такий механізм на прикладі конфлікту Кувейту та Іраку.
Ухвалення резолюції ООН, запровадження Фонду відновлення України, законопроєкт, який має підписати президент — кроки, щоб стягнути кошти з росії, адже зрозуміло, що у добровільному порядку виплачувати збитки вона не буде.
Інвестори мають право захищати свої інвестиції на території інших країн. Усе завдяки попередньо укладеним між країнами-партнерами міжнародним інвестиційним угодам, двостороннім інвестиційним угодам або ж багатостороннім угодам.
Між Україною та рф також існує угода про заохочення та взаємний захист інвестицій.
Що передбачають ці угоди?
У таких угодах країни мають право захищати свої інвестиції, прописувати як саме вони мають ставитись до міжнародних інвестицій інших держав та як будуть вирішуватися спори в міжнародному інвестиційному арбітражі.
Україна зобов’язалася залучати та захищати інвестиції російського бізнесу, а рф — українського. Якщо держава завдала шкоди інвестиціям, вона зобов’язана компенсувати збитки.
Які переваги інвестиційного арбітражу над іншими засобами захисту, а саме національних судів?
- Розмір компенсаційних збитків. Він буде більшим, аніж у національних судах, але і вартість звернення до інвестиційного суду — вища.
- Виконання рішення. Якщо країна визнала міжнародний інвестиційний арбітраж долучившись до міжнародних угод, то вона має певні зобов’язання, які має виконати. росія має інвестиційні зобов’язання перед Україною, тому має їх дотримуватися, а Україна має право на розгляд таких справ в інвестиційному арбітражі.
- Позовна давність. Якщо збитки було заподіяно 5 або 10 років тому, то на відміну від ЄСПЛ та національних судів, ви маєте право на арбітраж.
- Конфіденційність розгляду. Це дає сторонам забезпечити комерційну таємницю та попередити компенсаційні ризики.
- Сторони мають право самостійно обрати правила процедури вирішення.
Чим арбітраж відрізняється від судового процесу?
- Ви маєте повне право обирати арбітрів.
- Обирати місце розгляду справи та право, за яким справу будуть слухати.
- Якщо ви бажаєте дотриматися конфіденційності, то арбітраж це саме те, що вам потрібно. Міжнародний інвестиційний арбітраж є чи не найкращим рішенням, щоб уникнути розголосу та небажаної уваги до спору.
Чи є в України успішний досвід в арбітражі?
- Україна вже має певний досвід в інвестиційному арбітражі проти росії. Варто згадати «Кримські справи» щодо анексії півострова. Не всі справи були успішними для українських інвесторів. Проте було встановлено, що відповідальність за збитки несе держава, яка de facto контролює територію.
Аби захистити свої інвестиції, позови були подані «Нафтогазом», «Ощадбанком», аеропортом «Бельбеком»та «Приватбанком».
За результатами Стокгольмського арбітражу, компанія отримала 5 млрд доларів відшкодувань.
- Однією з нових справ, які були подані після повномасштабного вторгнення, є позов «Нафтогазу» до російського «Газпрому».
Суть спору полягає у тому, що Нафтогаз вимагає від Газпрому кошти за транспортування газу територією України, які не були ним сплачені вчасно. В української компанії вже є успішний досвід стягнення збитків з рф, тому перемога — питання часу.
Зрозуміло, що росія буде норовити скасувати рішення будь-які рішення на користь Україні в арбітражі, як і намагається це зробити у деяких справах проти неї з 2014 року. Як приклад з окупованим півостровом, де рф посилається на відсутність компетенції арбітражів на розгляд кримських справ, оскільки інвестиції були початково зроблені в українському Криму.
Нашій державі та її західним партнерам слід бути готовими до того, що країна-агресорка не захоче виплачувати збитки і тому не слід розглядати арбітраж як єдиний шлях стягнення коштів з рф.
«Міжнародний інвестиційний арбітраж — один із засобів відшкодування ваших інвестицій проти рф, проте не єдиний. Варто розуміти, що виконання рішень в арбітражі — це не бажання, а обов’язок, який країни мають виконувати, і немає жодних сумнівів, що росія в цьому не виключення та має сплатити повну суму заподіяних збитків»,
коментує помічниця старшого юриста практики захисту бізнесу Катерина Лихопека.