fbpx

Міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях: хто кому допомагає?

07.02.22

Міжнародна правова допомога — це проведення правоохоронними/судовими органами однієї держави дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави.

Найпоширеніші випадки, коли вона може знадобитись: 

  • для розшуку та затримання людини, яка переховується за кордоном; 
  • для отримання інформації про майно, банківські рахунки, корпоративні права людини; 
  • для накладення арешту на майно, яке перебуває за кордоном; 
  • для проведення окремих слідчих дій — допиту, обшуку, огляду місця події тощо. 

Тобто цей інструмент використовують, коли людина переховується від слідства чи суду. Або коли докази перебувають за кордоном. Це особливо актуально, коли:

  • слідство досліджує договори і банківські розрахунки між українськими та іноземними компаніями, та подальший рух грошей/цінностей за кордоном
  • корпоративну структуру компанії, для того, щоб встановити, хто її контролює
  • коли злочин повністю або частково вчинений в іншій країні

Приклад — катастрофа українського літака Boeing 737. Борт летів маршрутом «Тегеран-Київ» та був збитий іранськими військовими. Попри те, що подія сталася в Ірані, в Україні теж розслідують цю справу. Чи не єдиний спосіб зібрати докази в такому випадку — запитати в іншої сторони. 

Безперечно (як у випадку з Іраном), інша країна може не відповідати на запити. Тоді Україна має право застосувати принцип взаємності та ігнорувати аналогічні запити з Ірану. Звісно не кожне районне управління поліції може направити запит умовним німецьким колегам з проханням повідомити, які статки ховає в Берліні (підставте будь-яке інше місто) їхній підозрюваний. 

Права направляти запити на міжнародну правову допомогу від імені України мають: 

  • Офіс генерального прокурора (коли це стосується досудового розслідування)
  • Міністерство юстиції (коли справа стосується судового розгляду)
  • Національне антикорупційне бюро (в корупційних справах, що їм підслідні)

Коли виникла така потреба, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, суд мають надіслати свій запит до одного з цих уповноважених органів. Якщо запит відповідає встановленим законом вимогам — уповноважений орган направляє його адресату. Якщо ні — на доопрацювання ініціатору.

У яких випадках у наданні міжнародної правової допомоги може бути відмовлено (згідно з Європейською конвенцією про взаємну допомогу у кримінальних справах):

  • якщо  прохання   про    надання    допомоги   стосується правопорушення,  яке,  на думку запитуваної сторони, є політичним, чи пов’язаним з політичним, або податковим правопорушенням;
  • якщо запитувана сторона вважає, що задоволення  прохання може  зашкодити  суверенітету,  безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам її країни.

Перелік підстав для відмови може бути ширшим, але в будь-якому разі причини відмови у наданні взаємної допомоги повинні бути обгрунтованими.

Держави діють на засадах взаємності — тож до України також може надійти запит на надання правової допомоги з іншої країни. І вона відповість, якщо розраховує в майбутньому теж отримати аналогічну допомогу.

Іноді інформація іноземних правоохоронців підставою для відкриття кримінального провадження в Україні, якщо прийдуть до висновку, що інформація в запиті на міжнародну правову допомогу свідчить і про те, що якась частина злочину вчинена на території України.

У Кримінальному процесуальному кодексі України перелічені такі випадки, коли Україна може відмовити іншій країні в наданні допомоги (за відсутності між країнами договору — тоді там можуть бути передбачені інші умови): 

1) виконання запиту суперечитиме конституційним засадам чи може завдати шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим інтересам України;

2) запит стосується правопорушення, за яке в Україні ухвалено рішення, що набрало законної сили;

3) запитуюча сторона не забезпечує взаємності у цій сфері (тобто не виконує запити України);

4) запит стосується діяння, яке не є кримінальним правопорушенням в Україні (наприклад в Україні товарна контрабанда не злочин, а в інших країнах — цілком може бути. Це працює і в інший бік — інша держава не надасть допомогу, якщо за її законодавством дії не є злочином, наприклад, це може стосуватися організації азартних ігор або створення порнографії);

5) є підстави вважати, що запит спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, та ні (наприклад, переслідування в РФ Свідків Єгови, або уйгурів у Китаї);

6) запит стосується злочину, який є предметом досудового розслідування або судового розгляду в Україні.

«З часом кордони стають все прозорішими. Для нас уже не є чимось недосяжним думати про нерухомість чи реєстрацію компанії за кордоном, а регулярно подорожувати й поготів. Тому розуміння механізмів міжнародної співпраці правоохоронців вже можна вважати частиною загального рівня правової обізнаності. Так само як і розуміння, в яких випадках нас може зупинити поліція, чи як звернутись до суду. Тема досить широка, тому цим матеріалом анонсуємо більшу кількість цікавих текстів про міжнародну правову співпрацю у майбутньому»

зазначила адвокатка практики white-collar crime Ольга Веретільник.