#міллерпро Досудове розслідування. Докази.

11.11.20

#millerCriminal

Що ж взагалі таке докази?

Під доказами в кримінальному провадженні розуміються дані, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлює наявність або відсутність фактів та обставин, що мають істотне значення для досудового розслідування.

Докази отримуються з показань, речових доказів, документів, висновків експертів.

Які обставини підлягають доказуванню?

Це зокрема:

– подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини);

– винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

– вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

– обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

– обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

– обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

– обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Як досліджує докази суд?

Суддя, перед винесенням вироку, в нарадчій кімнаті вирішує питання стосовно належності та допустимості усіх наданих сторонами доказів.

Що таке належність і допустимість доказу?

Якщо коротко, належний доказ – це той доказ, що підтверджує інформацію, яка підлягає доведенню в кримінальному провадженні (що сталось? хто зробив? який був мотив? та ін.), допустимий доказ – доказ, отриманий в порядку, визначеному КПК України.

Чому належність і допустимість доказів у кримінальному провадженні – це так важливо?

Тому що суд не може враховувати під час ухвалення вироку недопустимі чи неналежні докази, якими б переконливими вони не здавались. Оцінюючи докази, суд повинен переконатись, що вони отримані законно.

Тут може матись на увазі багато аспектів, наприклад:

– чи були присутні під час слідчої дії поняті (наприклад, під час обшуку житла, особи);

– чи був присутній захисник під час слідчої дії (наприклад, слідча дія у справі за підозрою щодо особи, що обов’язково потребує захисника, припустимо іноземця, що не володіє мовою);

– чи вказані всі необхідні відомості в протоколі слідчої дії (наприклад, чи перелічені вилучені під час слідчої дії речі і документи, чи вказаний спосіб їх ідентифікації);

– чи не дає свідок показання під тиском;

– чи отриманий дозвіл суду, коли його обов’язково потрібно було отримати (наприклад, під час обшуку);

– чи були надані стороні захисту ті самі матеріали, що обвинувачення використовує в суді;

– чи можливо взагалі підтвердити звідки докази взялись (є протокол слідчої дії, лист, на підставі якого надали доказ, ухвала суду, на підставі якої проводилась слідча дія);

– чи докази не були зібрані до відкриття кримінального провадження.

Недопустимими ж є докази, що отримані з істотними порушеннями прав та свобод людини.

До істотних порушень прав людини і основоположних свобод, зокрема, відносяться такі діяння:

– здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

– отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

– порушення права особи на захист (мати адвоката);

– отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

– порушення права на перехресний допит.

До недопустимих також відносяться докази, отримані:

– з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

– після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

– під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії;

– під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Крім цього варто знати, що недопустимим доказом є не лише перший, а й решта доказів, отриманих на основі першого незаконного доказу. Наприклад, не можна використати в якості доказу висновок експертизи доказів, які було отримано під час незаконного обшуку.

Ми вдячні за увагу та бажаємо, щоб отримана інформація стала лише теоретичним багажем.

Ну а якщо ні – ви знаєте куди звертатись.