Компенсація шкоди, завданої росією: які механізми можуть допомогти отримати відшкодування?
Дискусія на тему відшкодувань збитків, завданих росією, триває ще з 2014 року. За весь час механізмів було запропоновано багато: частина з них існує тільки в уяві політиків та юристів, частина має мінімальні наробітки і лише кілька вже можуть працювати. З останніх можна виділити два найбільш сприятливих для наших реалій: кримінально-цивільний та європейський, хоча і вони мають проблеми, що заважають та потребують вирішення.
Кримінально-цивільний механізм
Кримінальне процесуальне та цивільне законодавство містить інструменти, що можуть допомогти притягнути рф до відповідальності та компенсувати потерпілим українцям шкоду за рахунок російських активів.
З початку великої війни правоохоронці вже порушили понад 20 000 кримінальних проваджень за різними статтями — від ст. 110 ККУ (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) до ст. 442 ККУ (геноцид українського народу). Також цікавою є ст. 438 ККУ — порушення законів війни, що охоплює весь спектр злочинів проти мирного населення, починаючи від розграбування людей, закінчуючи їх вбивством.
У межах цих проваджень і звичайних людей, і бізнес може бути визнано потерпілими, що надалі дозволить їм компенсувати збитки, спричинені діями російських військових.
Кримінальне провадження
Насамперед, щоб отримати компенсацію, потрібно довести провину тих, хто скоїв злочини і встановити факт спричинення шкоди війною. Якщо військового було затримано українськими правоохоронцями, то порушують звичайне провадження (якби затримали якогось грабіжника). Проте враховуючи, що більшість російських солдат перебувають на окупованих територіях України, або в рф, то провести повноцінне розслідування з ними могло б бути важко.
Щоб полегшити роботу правоохоронцям, у нашому КПК існує інститут «in absentia» (спеціальне розслідування без участі підозрюваного/обвинуваченого).
Фактично цей процес, можна умовно поділити на три етапи:
- На підставі ст. 278 та ч. 8 ст. 135 КПК України — публікація повідомлення про підозру на сайті Генеральної прокуратури та у ЗМІ, що буде вважатися належним повідомленням особи про підозру.
- Фактичне ведення розслідування без участі підозрюваного на підставі Глави 24-1 КПК України. Це один з найважливіших процесів під час якого будуть зібрані та перевірені докази вини військовослужбовця та рф. Надалі їх можна буде використати не лише у кримінальному провадженні, але і в міжнародних судах.
- Проведення судового розгляду та винесення вироку, без участі обвинуваченого, на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України — що має констатувати провину російського військового.
Компенсація у цивільному процесі
У межах кримінального провадження, потерпілі можуть ініціювати цивільний позов, або вже після закінчення кримінального розгляду звернутися до суду у межах цивільного провадження і вимагати компенсації від причетних до злочину, матеріальної та моральної шкоди.
Ст. 16 Цивільного кодексу рф говорить, що шкоду, завдану посадовими чи службовими особами рф, відшкодовує сама ж росія. А 18 травня наш Верховний Суд у своєму рішенні вказав, що «судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже не є здійсненням росією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом».
Це дає підстави залучати росію як співвідповідача у таких позовах, керуючись ст. 170 КПК України та ст. 150 ЦПК України, накладати арешти на активи рф (нерухомість, російські (державні) компанії, банківські рахунки тощо), розташовані на території України, і які ще не були арештовані та компенсувати потерпілим шкоду, завдану військовими рф та її вищим керівництвом, за рахунок російського майна.
Механізм ЄСПЛ
Також є можливість звернутися за захистом порушених прав і компенсації до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
ЄСПЛ має змогу захистити право на життя (завдання каліцтва, вбивства), заборону катувань, право на приватність (ведення бізнесу, конфіденційність переписок), право на сімейне життя (загибель родича, насильницке зникнення людини), право на власніть (зруйноване чи викрадене майно, нерухомість).
Практичний кейс «Грузія проти Росії», на жаль, не гарантує, що держава-агресор буде відповідальною за порушенням прав, які відбулися у гострий (активний) період ведення вогню та там, де ця країна не здійснювала ефективного управління. Проте ця позиція не є безспірною.
Водночас саме росія виступає відповідачем за порушення на окупованих територіях. Ще 1 березня ЄСПЛ визнав збройний напад росії на Україну та постановив ухвалу, де закликав рф припинити вогонь, та не порушувати прав цивільних. Але росія так цього і не зробила.
А враховуючи кейси «Лоізіду проти Туреччини», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» та багато інших, можна точно стверджувати, що росія ефективно контролює (тобто керує) окуповані території та є відповідальною за багаточисельні порушення прав людей.
Важливо, що ЄСПЛ визнає неспроможність захистити конвенційні права від порушень у національних судах, тому дозволяє у такому випадку звертатися до Страсбургу напряму. Проте суд зможе розглянути тільки ті випадки, які трапилися до 16 вересня цього року. На жаль, саме з цього дня росія перестає нести відповідальність за свої дії в аспекті ЄСПЛ.
Встановлення порушення росією прав, закріплених Європейською конвенцією, ще не гарантує компенсацій, оскільки держава-агресор не завжди виплачує компенсацію навіть власним громадянам. Проте мати рішення міжнародного суду із констатацією факту такого порушення може полегшити компенсацію за допомогою національних чи міжнародних механізмів, які буде створено у майбутньому.
Міжнародна допомога
З24 лютого у світі почалися масові арешти (заморожування) активів громадян рф та росії, зокрема, Центрального банку. Надалі це може допомогти Україні конвертувати майно у гроші для компенсації збитків.
Якщо говорити про кримінально-цивільний механізм, то Україна може звертатися до іноземних держав із проханням про виконання рішення наших судів на території цієї держави. Такі домовленості є у багатьох двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угодах. За відсутності таких, у міжнародному праві існує «принцип взаємності», що сприяє державам у взаємній допомозі.
В такому випадку застосовується звичайний механізм виконання судових рішень. В процесі цього іноземні суди арештовують активи та майно рф, за рахунок якого виплачують компенсації потерпілим. Проте залишається відкритим питання судового (державного) імунітету рф поза Україною, тому, на жаль, не всі країни будуть готові на такий крок.
Деякі проєкти передбачають передачу майна рф Україні, яка надалі зможе проводити компенсаційні виплати. До такого інструменту максимально наблизилася Канада, парламент якої 24 червня ухвалив закон «Про спеціальні економічні заходи». Документ передбачає конфіскацію майна іншої держави (наприклад, рф) та передачу цих активів іншій стороні, зокрема, для компенсації порушених міжнародних стандартів прав людини. Це чудова можливість для подальшого виконання цивільних рішень та рішень ЄСПЛ в Україні. Ймовірно, що в майбутньому такі закони та процедури будуть існувати і в інших країнах.
Тому міжнародна допомога може скласти значну частину у процесі компенсацій за завдану рф шкоду.
Що не так із цими механізмами?
Ці інструменти мають слабкі місця, проте це не означає, що вони не будуть працювати. У нас та міжнародної спільноти є всі можливі засоби, щоб захистити людей та бізнес. Найголовніше у цьому — побудувати ефективну систему, в якій всі будуть допомагати один одному як у пошуку російських активів, так і в їх конфіскації та передачі потерпілим.
У механізмі кримінально-цивільного відшкодування наявні кілька проблем:
По-перше, це інституційна спроможність розглянути величезну кількість справ з великою кількістю потерпілих. Цю проблему можливо вирішити, створивши окремі слідчі групи, які будуть займатися конкретними категоріями справ, а також системним та якісним підходом до розслідувань, коли за рахунок виявлення ключових позицій доказують шкоду іншим потерпілим.
По-друге, компенсації. У цілому із судовим рішенням можна звернутися до виконавця, який починає процедуру примусового стягнення. Тут постає проблема наявності майна рф, яке можна стягнути. В Україні діє два закони про примусове вилучення майна за рішенням РНБО та ВАКС. Вони передбачають, що таке майно звертається у власність держави. Як надалі країна розпорядиться цим майном чи коштами від нього невідомо.
Це призводить до наступної проблеми, що в Україні відсутній механізм розподілу отриманих коштів (від арештованого майна чи від міжнародної допомоги). Тому відсутні гарантії, що вони підуть на відшкодування за судовими рішеннями, а не тільки тим, хто подав заявку на компенсацію за зруйноване житло, чи щодо майна якого складені акти огляду органами влади.
Та насамперед всі ці інструменти можуть виступити фундаментом для побудови нових механізмів із наявною доказовою базою, яку ми здобудемо під час таких розслідувань.