Дійти до Гааги за верховенством права: як змусити росію поплатитися за злочини в Україні? 

Щодня в Україні фіксують воєнні злочини з боку російських військових. Буча, Ірпінь, Гостомель — свідчення нелюдської жорстокості окупантів та повного нехтування законами війни. А ми ще не бачили міста, які нині перебувають у тимчасовій окупації. І головна місія нашого покоління — допомогти знайти і покарати кожного. Кожного причетного до геноциду українців. 

Природно, що ми бажаємо всім, хто віддавав та виконував злочинні накази, смерті. Але перед цим надважливо, щоб винні постали перед міжнародним трибуналом. 

Хто може карати за воєнні злочини?

Головне місце серед інституцій, які мають можливість притягнути до відповідальності за геноцид, військові злочини та інші порушення міжнародного гуманітарного права — Міжнародний кримінальний суд. 

Міжнародний кримінальний суд (не плутати з Міжнародним судом ООН), як його ще називають Гаазький трибунал, розпочав роботу 2002 року на підставі Римського статуту. Це постійно діюча інституція, уповноважена розслідувати геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та інші порушення міжнародного гуманітарного права. 

Римський статут є основою правової діяльності МКС, прийнятий у 1998 році і вже за 4 роки набрав чинності. Його підписало понад 150 країн, серед яких і Україна, але так його і не ратифікувала. Однак це не порушує наше право на звернення до Гааги з проханням розслідувати найбільш тяжкі злочини, скоєні в Україні. 

Ми вже двічі використовували свою прерогативу юридичного визнання юрисдикції Гаазького суду та дії Римського статуту. Вперше щодо подій на Майдані незалежності, вдруге щодо злочинів, вчинених на Донбасі та в Криму. 

Сама преамбула Статуту вказує на стурбованість країн-учасниць подіями ХХ століття, коли мільйони дітей, жінок і чоловіків стали жертвами неймовірних злочинів, що глибоко потрясли совість людства. Держави визнали, що ці найтяжчі злочини загрожують загальному миру, безпеці та благополуччю. Таке не повинно залишатися безкарним і що їхнє дієве переслідування має бути забезпечено як заходами на національному рівні, так і міжнародним співробітництвом. 

Тому сповнені рішучості покласти край безкарності осіб, які вчиняють такі злочини та сприяти попередженню подібних, заснували Міжнародний кримінальний суд. Перед МКС немає імунітетів та строку давності злочинів. 

На що розповсюджується юрисдикція суду?

• злочини геноциду
• злочини проти людяності
• воєнні злочини
• злочин агресії

Під «геноцидом» розуміють дії, що здійснюють з наміром знищити будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу, зокрема:

• вбивство членів такої групи
• заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу
• навмисне створення таких життєвих умов, які розраховані на фізичне знищення

Під «злочинами проти людяності» розуміють діяння, які здійснюють у межах широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб, якщо такий напад відбувається свідомо, зокрема:

• вбивство
• винищування
• поневолення
• депортація чи насильницьке переміщення населення
• ув’язнення або інше жорстоке фізичне позбавлення свободи
• тортури
• згвалтування, звернення до сексуального рабства, будь-які інші форми сексуального насильства

«Воєнні злочини» означають серйозні порушення Женевських конвенцій від 1949 року, а саме:  

• умисне вбивство 
• катування або нелюдське поводження 
• умисне заподіяння сильних страждань чи серйозних тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю 
• незаконне, безглузде та великомасштабне знищення та присвоєння майна, не викликане військовою необхідністю
• незаконна депортація, переміщення чи незаконне позбавлення волі
• взяття заручників

Інші серйозні порушення законів та звичаїв, що застосовуються у міжнародних збройних конфліктах, а саме:

• навмисні напади на цивільне населення або окремих цивільних осіб, які не беруть участі у військових діях
• умисні напади на цивільні об’єкти, які не є військовими цілями
• умисне завдання ударів по персоналу, об’єктах, підрозділам або транспортним засобам, задіяним у наданні гуманітарної допомоги 
• умисне вчинення нападу, коли відомо, що він стане причиною випадкової загибелі або каліцтва цивільних 
• умисне завдання ударів по школах, церквах, госпіталях, історичних пам’ятниках тощо та місцях, де перебувають хворі і поранені
• примус громадян до участі у військових діях проти їхньої власної країни
• застосування отрути або отруєної зброї
• застосування куль, які легко розриваються або сплющуються в тілі людини
• застосування зброї, боєприпасів та техніки, а також методів ведення війни такого характеру, що викликають надмірні пошкодження або непотрібні страждання 
• згвалтування, звернення до сексуального рабства та будь-які інші види сексуального насильства, що також є грубим порушенням Женевських конвенцій
• умисне вчинення дій, що наражають цивільне населення на голод, як спосіб ведення війни 

«Злочини агресії» — це планування, підготовка, ініціювання або здійснення особою, яка може керувати або контролювати політичні або військові дії держави, акту агресії, який у силу свого характеру, серйозності і масштабів є грубим порушенням Статуту ООН. Це визначення з’явилося у Римському статуті лише у 2010 році. Попри те, що ст. 5 Статуту (злочини, що підпадають під юрисдикцію суду) передбачала розслідування злочинної агресії, норма не діяла через відсутність її юридичного визначення. 

Акт агресії означає застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або яким-небудь іншим способом, що суперечить Статуту ООН. 

До таких злочинів відносять:

• вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої, будь-яка військова окупація чи силова анексія території 
• бомбардування території іншої держави або застосування будь-якої зброї проти території іншої держави
• блокада портів або берегів держави збройними силами 
• напад на сухопутні, морські чи повітряні сили
• застосування збройних сил однієї держави, що перебувають на території іншої за згодою з приймаючою державою 
• використання території держави для здійснення акту агресії проти третьої держави
• засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців для збройного нападу на іншу державу

Ще 1974 року в резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної асамблеї ООН було вказано: «Жодні міркування, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, неспроможні служити виправданням агресії. Агресивна війна є злочином проти міжнародного світу. Жодне територіальне придбання або особлива вигода, отримані внаслідок агресії, не є і не можуть бути визнані законними». 

Як працює суд?

З початку повномасштабної війни в Україні, до Гаазького трибуналу звернулося 39 країн із проханням розслідувати злочини, вчинені рф. Рішення про початок розслідування анонсував прокурор Гаазького суду Карім Хан ще 28 лютого. Він самостійно ініціював розслідування вчинених окупантами злочинів проти людства та воєнних злочинів. 

Ба більше, вже почався процес збору доказів, Карім Хан сам приїздив до України. Активно допомагають у процесі збору доказової бази і українські правоохоронці. Офіс Генпрокурора, Нацполіція фіксують вчинені злочини, щоб пришвидшити процес у МКС та використати ці докази у подальшому для національних судових процесів.

Після того, як прокурор вирішить, що підстав для розслідування достатньо, він звертається за санкцією до Палати попереднього провадження. Далі Палата, за заявою прокурора, може видати ордер на арешт особи, якщо достатньо доказів та підстав вважати, що вона вчинила злочин. Після надання особи у розпорядження Гаазького трибуналу, добровільної явки або на підставі наказу про явку Палата проводить слухання щодо питання про затвердження звинувачень у присутності прокурора та обвинуваченого. Проте,слухання може відбутися і без обвинуваченого, щоб затвердити звинувачення, на підставі яких Прокурор має намір домагатися проведення судового розгляду.

Слухання про затвердження звинувачень без обвинуваченого можуть провести, якщо:

• він відмовився від свого права бути присутнім на слуханні
• він ховається або неможливо встановити його місцезнаходження

Щодо самого судового розгляду, який здійснює Судова палата, то тут потрібна присутність обвинуваченого.

До відповідальності Гаазький трибунал може притягнути, серед іншого тих, хто:

• вчиняє злочини 
• наказує, підбурює чи спонукає вчинити злочин
• допомагає, підбурює або якимось іншим чином сприяє його вчинення, включаючи надання коштів на його вчинення 
• щодо злочину геноциду, прямо та публічно підбурює інших до здійснення геноциду

Для трибуналу немає значення посада особи. Рівноцінно до відповідальності можуть бути притягнуті, як глави держав чи уряду, члени уряду чи парламенту, військові командири та воєначальники. 

Так, до відповідальності можливо притягнути президента рф путіна, міністра закордонних справ рф лаврова, міноборони шойгу, президента білорусі лукашенка та інших.  

Той факт, що злочин, який підпадає під юрисдикцію Гаазького трибуналу вчинено особою за наказом уряду, начальника, не звільняє її від кримінальної відповідальності. 

Суд може призначити одне з таких видів покарання:

• позбавлення волі на певний термін, що не перевищує 30 років
• довічне позбавлення волі

 Також суд може призначити: 

• штраф
• конфіскацію доходів, майна та активів, отриманих внаслідок злочину

Відбувати покарання засуджений може у призначеній судом державі, із переліку тих, які готові забезпечити виконання покарання. 

Відшкодування збитків

Суд ухвалює рішення щодо відшкодування потерпілим, включаючи реституцію, компенсацію та реабілітацію. Суд може у своєму рішенні визначити розмір шкоди та збитків. Також, має право винести ухвалу про виплати суми у порядку відшкодування збитків до Цільового фонду.

Історія міжнародних трибуналів: чи домоглися країни правосуддя?

Нюрнберзький процес 

Першим і безпрецедентним став Нюрнберзький процес, який слухали у Міжнародному військовому трибуналі.

Процес розпочався 1945 року в Палаці правосуддя міста Нюрнберга над колишніми посадовцями нацистської Німеччини. Міжнародний військовий трибунал став тим судовим органом, що наділений повноваженнями притягнути до кримінальної відповідальності головних військових злочинців — політиків та військових гітлерівської Німеччини.

Над створенням трибуналу та розробкою його статуту працювала країни-переможниці Другої світової: Америка, Британія, Франція та радянський союз. До речі, головним представником сторони обвинувачення від срср став українець (виходець з Чернігівської області) Роман Руденко, генеральний прокурор УРСР.

Під час судового засідання, у якості доказу було продемонстровано фільм про нацистські концентраційні табори. Цей матеріал було відзнято під час звільнення. Реакція присутніх була відверто приголомшливою, адже важко уявити, що такі жахіття можуть відбуватися насправді.

На лаві підсудних повстали злочинці, серед яких начальник штабу Верховного головнокомандування військовими силами Німеччини, міністр внутрішніх справ, міністр зовнішніх справ Німеччини, головнокомандувач військово-повітряними силами, міністр озброєнь, керівник відділу друку і радіо у міністерстві пропаганди та інші. Їх звинуватили у злочинах проти людяності, миру, військових та інших. 

За вбивства мирного населення, жорстоке поводження з цивільними та військовополоненими, взяття в рабство, зруйнування міст, вторгнення в інші країни, та багато інших нелюдських безжальних злочинів, було покарано прибічників гітлера. 

Винних засудили до смертної кари, довічного або тюремного ув’язнення від 10 до 20 років.

Судові процеси над іншими військовими злочинцями, які не відносились до верхівки нацистської Німеччини продовжувались ще до 50-х років минулого століття. Загалом засуджено 177 осіб, серед яких були і лікарі, і члени айнзатцгруп (розвідувально-військових частин, створених німецьким нацистським керівництвом для ліквідації населення, знищення військовополонених на окупованих територіях).

Вперше в історії до кримінальної відповідальності притягнуто не лише виконавців, а й значну кількість верхівки, яка видавала протиправні накази. 

Токійський процес

1946 року створено Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу у Токіо.

Дуглас Макартур, командувач військами США на Далекому Сході видав прокламацію, якою наказав створити спеціальний військовий трибунал. Тоді було розроблено статут, за аналогією Нюрнберзького. У документі прописали злочини, які розглядатиме трибунал та як він працюватиме.

Обвинувачення висунули за масові вбивства, злочини проти звичаїв війни, людяності та миру на Далекому Сході. На лаві підсудних опинилися головні японські злочинці: генерали, прем’єр-міністри Японії, міністри, воєначальники та посли.

Токійський процес завершився у 1948 році, за цей час було винесено смертні вироки, довічне позбавлення волі та менші тюремні сроки для високопосадовців та військових Японії.

За теренами Японії також було влаштовано інші трибунали, якими визнано винними приблизно 5 тис. військовослужбовців-японців. Частину з них засудили до смертної кари.

Польський національний трибунал 

1946 року також створено Польський національний трибунал. Спеціальний суд займався злочинами нацистів та зрадників Польщі. Серед засуджених були і працівники Аушвіца та командувач концентраційного табору Плашув.

Післявоєнні міжнародні судові інституції створили прецеденти, за якими злочини проти миру, людяності, геноцид та інші страшні діяння повинні бути покарані. Так, в 1948 році Організація Об’єднаних Націй прийняла Конвенцію про запобігання геноциду та покарання за нього.

Трибунал для колишньої Югославії

1993 року Рада Безпеки ООН за ініціативи Франції, створила Міжнародний трибунал для колишньої Югославії.

Приголомшливі злочини, вчинені проти мирного населення Хорватії, Боснії і Герцеговини стали підставою створення спеціального органу, який був би уповноважений їх розслідувати. 

Югославський трибунал не був типовим для того часу, адже мав мандат Ради безпеки ООН. Орган займався розслідуванням порушення Женевської конвенції, інших норм міжнародного права (злочинами проти людства, миру та геноциду), що відбувалися у колишній Югославії під час воєн 1991-2001 років. Зокрема, проти масових убивств, тортур, примусової депортації, руйнування міст, застосування отруйних речовин.

Трибунал тривав 24 роки, за цей час було висунуто обвинувачення 161 особі, засуджено 90 злочинців. Максимальним покаранням було довічне ув’язнення.

Важливо відмітити, що тут вже не вдавались до такого виду покарання, як смертна кара.

До відповідальності Міжнародним військовим трибуналом було притягнуто колишнього президента Югославії Слободана Мілошевича і колишнього віце-президента Сербії Воїслав Шешель, президента Республіки сербської в Боснії і Герцеговині Радована Караджича.

Трибунал для Руанди 

1994 року на підставі резолюції Ради Безпеки ООН створено Міжнародний трибунал щодо Руанди. Суд займався справами, пов’язаними з геноцидом, який скоїли у Руанді та іншими порушеннями міжнародного гуманітарного права. Вважається, що цей суд найбільше в історії виніс вироків у справах проти геноциду.

Тимчасовий уряд, який прийшов 1994 року до влади африканської країни, за 100 днів знищив від 800 тис. до 1 млн людей. На цій підставі створили близько 12 тис. судів, серед яких і Міжнародний трибунал, які розглянули більше 1 млн справ. Сам Міжнародний військовий трибунал займався злочинами, вчиненими верхівкою тодішньої влади Руанди, міністрами, іншими урядовцями, політиками, бізнесменами та керівниками ЗМІ.

Трибунал займався розглядом справ до 2015 року та виніс 95 вироків. 

Спочатку Нюрнберзький процес та Токійський трибунал, потім Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії та Руанди стали підставами для формування єдиної міжнародної системи, яка могла б розслідувати подібні злочини та виносити обвинувальні вироки. Такою інституцією став Міжнародний кримінальний суд. 

«Попри те, що росія не є учасницею Римського статуту з 2016 року, це не зупинило Гаазький трибунал у намірі розслідування злочинів  окупантів та притягнення рф до відповідальності. Проте, не варто виключати варіант створення окремого військового трибуналу. Це вже робили раніше на підставі резолюції Ради Безпеки ООН. Чи не накладе на такі спроби вето росія, яка поки що є членом Ради Безпеки? Ймовірно, що так. Можливо ми дочекаємося, що росію виключать з Радбезу. А можливо буде створено спеціальний суд на підставі резолюції Генасамблеї ООН, як зробили 2006 року на прикладі Камбоджі. Що стосується посадовців нижчого рангу чи звичайних військових, безумовно Гаазький трибунал, зважаючи на свої обмежені ресурси, не зможе охопити такий спектр злочинців. Проте, в цьому зможуть допомогти українські національні суди, та за потреби наші міжнародні партнери. Такі розслідування розпочали Франція, Німеччина, Польща, Словаччина, Норвегія та інші країни», 

коментує юристка кримінальної практики Наталія Баранова.  

Прочитати про міжнародне гуманітарне право, порушення Гаазької та Женевської конвенцій можна

Надсилати інформацію про воєнні злочини, скоєні росією, можна на e-mail: otp.informationdesk@icc-cpi.int. 

А також за допомогою платформи warcrimes.gov.ua та tribunal.in.ua.