fbpx
+380 (67) 538 45 38

Апеляційний суд вводить в оману захисників та суспільство.

14.04.21

На минулому засіданні прокурори у справі Сергія Стерненка та Руслана Демчука подали усне клопотання і просили долучити додатково документи, які не досліджувались в першій інстанції.

Це є порушенням, про яке ми вже писали: .

Але варто звернути увагу суспільства на деяку маніпуляцію.

Навіщо прокуратура хоче долучити нові докази?

В апеляційній скарзі ми вказували на відсутність доказів причетності Сергія Стерненка та Руслана Демчука до інкримінованих їм злочинів.

Такий висновок адвокати зробили, виходячи з матеріалів судової справи, на підставі яких суд виніс обвинувальний вирок.

Сторона обвинувачення вирішила зіграти в брудну гру і долучити інші докази, які не були раніше досліджені в суді.

Так, прокурором у судовому засіданні було заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які (увага!) свідчать про РУХ вказаного кримінального провадження, процесуальні повноваження слідчих та прокурорів – тобто, постанови про призначення слідчо-оперативної групи, групи прокурорів, доручення на проведення досудового розслідування та інші.

Разом із цим, під виглядом долучення цих документів, прокурор долучає інші документи, які взагалі його не стосуються. Зокрема, доручення слідчого оперативним співробітникам на встановлення причетних до вчинення кримінального правопорушення осіб, а також – рапорти оперативників щодо проведення радіорозвідок, або, як ще це називається, білінгу телефону.

Раніше ми вказували, що відповідно до вищевказаних білінгів, телефонні номери і апарати із відповідними IMEI-кодами були приблизно в одному радіусі дії вишок. Тільки на цьому і грунтується версія обвинувачення, за якою Стерненко та Демчук були в той день і час поруч.

Але досі ніяк не доведено, що це були телефонні номери саме Руслана Демчука чи Сергія Стерненка. Окрім того, IMEI-коди апаратів, вилучених у Руслана і Сергія під час обшуку, не співпадають із тими, що вказані в білінгах.

Саме тому прокуратура раптом подає суду рапорт працівника поліції, в якому написано, що один із встановлених телефонів – Руслана. Разом із тим, яким чином це було встановлено – в рапорті не написано.

То в чому ж маніпуляція?

Цей рапорт був написаний на виконання доручення слідчого на проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України, якою регулюється порядок збирання доказів у кримінальному провадженні.

Припустимо, що той факт, що в дорученні не просили встановлювати телефон, не дуже важливий.

Але що дійсно важливо – рапорт, в якому встановлено телефон, по суті і за змістом є доказом.

Як же обгрунтовує суд своє рішення про задоволення клопотання прокурора про долучення цих документів? А ось такою фразою: «…суд не визнає такі відомості […] як докази».

Тобто єдиний документ, яким встановлено, що цей номер належить саме обвинуваченому – це рапорт поліцейського. І такий документ суд не вважає доказом.

Саме такими хитрощами суд намагається ввести у справу єдині документи, які можуть допомогти стороні обвинувачення виправити своє безпорадне становище.